| Головна » Статті » Освіта » Конспекти уроків |
"Шкільні проекти із трудового навчання"
| Конспект уроку "Шкільні проекти із трудового навчання" Якісні структурні та соціально-економічні зміни останніх десятиріч у розвинених країнах називають переходом до постіндустріального суспільства. Вони призвели до зміни концепцій розвитку й управління — від технократичного підходу до інноваційного, від управління персоналом до управління людськими ресурсами. У структурі життєдіяльності на перше місце вийшли такі категорії, як людина-особистість, людина-професіонал. Найбільш важливими факторами розвитку країни стають поряд із професійною компетентністю такі якості працівника, як творчість і здатність до безперервного розвитку та самоосвіти. Аналогічні процеси розпочались і в нашій країні, що вже призвели до зміни освітніх потреб суспільства. А це, у свою чергу, стимулює зміни в освіті, спрямовані на здійснення гуманного підходу до навчання й виховання з використанням нових методів і педагогічних технологій. Основною метою освіти на сучасному етапі є покращення підготовки молоді до ефективної життєдіяльності в нових соціально-економічних умовах. Наразі хочу поділитися з вами роздумами з питань технологічної освіти, яка в моїй практиці базується на трьох складових. УПРАВЛІННЯ ЗНАННЯМИ Головне в управлінні знаннями — це не комп’ютерні мережі, а люди. К. Джанетто, Е. Уілер. Знання — найбільш конвертована валюта сучасного світу. Усе своє життя ми відшуковуємо та накопичуємо знання, піднімаємо свій освітній рівень. При цьому знання — це не тільки те, що дають нам книги, телебачення, школа, а й те, що ми отримуємо та використовуємо у процесі праці та спілкування з людьми, накопичуючи життєвий досвід. Щоби пояснити конкретне значення терміна «знання», покажемо різницю між даними та інформацією. Коли ми говоримо про дані, то маємо на увазі факти та цифри, імена та адреси. Усе це в тому чи іншому вигляді існує в будь-якій освітній ланці, але, щоб даними можна було користуватись, їх необхідно якось перетворити та знайти їм необхідне застосування. Інформацію нерідко визначають або як дані, доповнені будь-яким посиланням, або як «оброблені» дані, тобто дані, які були перетворені та представлені у придатній для використання формі, можливо, з поясненням, як їх використовувати, або ж наведені в якому-небудь контексті. Знання — це щось більше, ніж дані та інформація. До знань відносяться: • переконання та моральні цінності; • ідеї та винаходи; • судження; • навички та професійні знання; • теорії; • правила; • відносини; • думки; • поняття; • досвід. Усе вище перераховане (або тільки частину з цього) ми використовуємо для того, щоби пояснити й зрозуміти дані та інформацію, щоби перетворити інформацію у знання. Наші знання допомагають нам розібратись у різних ситуаціях, вирішити складні задачі та виконати важкі завдання, учитись на своєму досвіді й відповідно коректувати свою поведінку. Якщо ми працюємо в системі освіти, то наші знання в поєднанні зі знаннями колег повинні сприяти успішній діяльності в кожній з її ланок. Усе вищесказане неабияк відноситься до трудового навчання. Виходячи з концепції предмета, ми повинні здійснювати формування технічно, технологічно освіченої особистості, підготовленої до життя й активної трудової діяльності в умовах сучасного високотехнологічного, інформаційного суспільства, життєво необхідних знань, умінь і навичок ведення домашнього господарства та сімейної економіки, основних компонентів інформаційної культури учнів, забезпечення умов для їх професійного самовизначення, вироблення в них навичок творчої діяльності, виховання культури праці, здійснення допрофесійної та професійної підготовки за їх бажанням і з урахуванням індивідуальних можливостей. А це наштовхує на думку про коректування методики викладання технічної праці з урахуванням перелічених вимог і матеріально-технічного забезпечення шкільних майстерень. У трудовому навчанні до знань відносяться: • програми, календарні та поурочні плани; • інструкції та положення; • паспортні дані майстерень; • технологічні карти, креслення, фотографії; • розробки виховних заходів; • методичні матеріали; • списки та дані про учнів. Усі ці знання в тій чи іншій кількості має кожний учитель, незалежно від освіти, стажу та категорії. Проблема в тому, що знання необхідно постійно поповнювати та оновлювати. А оскільки ми маємо в дійсності відсутність нових, україномовних підручників з 1990 р. і до поточного року включно; недоступність методичної, технічної літератури, періодичної технічної та взагалі («кусається» ціна); обмежений доступ до мережі Інтернет та інформаційних технологій, то саме собою напрошується створити та впровадити механізм управління знаннями. Управління знаннями — це процес, під час якого ми свідомо створюємо, структуризуємо та використовуємо базу знань, наприклад, із трудового навчання. Щоб управляти знаннями, необхідно відповісти на такі запитання: • Хто володіє знаннями? • Як і де вони їх зберігають? • Як забезпечується обмін знаннями? • Які знання створюються? • Хто їх потребує? • Як вони передаються? • Як вони оновлюються? • Як організований доступ до збережених знань? • Які знання нам потрібні тепер і які будуть необхідні в майбутньому? • Скільки коштують усі ці знання? • Які з них найцінніші? • Чи використовуються вони там і тоді, де й коли повинні використовуватись? Запропонований автором у 2004/05 н. р. механізм управління знаннями абсолютно простий і доступний за умови створення на базі однієї зі шкіл міста координаційного методичного інформаційно-технічного центру з виходом у мережу Інтернет. В ідеалі такий центр забезпечується потужним ПК з пишучим CD-DVD приводом, цифровою фото-відеокамерою, сканером, лазерним принтером і мобільною флеш-пам’яттю. Для початкового етапу вистачить і ПК. Перерахую перспективи такого центру. 1. Учителі атестуються кожного року. Це підсумок роботи за певний проміжок часу. І кожний учитель створює цей «підсумок», і в кожного, навіть молодого вчителя, є раціональне зерно. От тільки його подальша доля майже непередбачена. Запропонований центр зможе не тільки зберегти ці знання, а й швидко передати їх колегам (через методоб’єднання, семінари, курси післядипломної освіти). 2. Учителі трудового навчання часто проводять виставкову роботу, яка є джерелом створення фотогалерей виробів. У подальшому можливе створення галерей «Готових виробів». Це фото та креслення. 3. Створиться єдина база нормативних документів. Пригадаймо проведення паспортизації майстерень. Кожний учитель створював власний «велосипед» із півсотні сторінок. 4. Кожний учитель із найвіддаленіших регіонів зможе отримати потужну базу знань, яку не порівняти з конспектом лекцій. 5. Учителі та учні зможуть отримати інформацію про діяльність колег і ровесників із різних точок планети. Якщо з причин бідності чи неорганізованості ми не можемо приймати участь у міжнародних семінарах із технологій, які проходили в Росії, Естонії, Фінляндії, то хоч будемо знати, якими сучасними проблемами переймаються наші зарубіжні друзі. Робота центру стане поштовхом для створення інформаційно-методичних баз знань кожного вчителя, що і буде тим «підсумком», на який будуть орієнтуватись атестаційні комісії (див. додаток). Інформаційні технології в освіті Найважливішими прикметами XXI століття, видимими вже сьогодні, є інформаційні технології. Особливе місце займають мережеві технології. Сучасні комп’ютерні системи стають інтегрованим середовищем для спілкування, навчання, обміну інформацією та спільного використання знань. Популярність мережі Інтернет постійно росте. Результати досліджень Міністерства торгівлі США показали, що радіо знадобилось 30 років, щоб досягнути аудиторії у 50 млн осіб, телебаченню вистачило 13 років, а мережі Інтернет знадобилось усього чотири роки. Обсяг пересланих даних у мережі подвоюється кожні 100 днів. Глобальні мережі віднині не менш важлива інфраструктура, ніж шляхи сполучення або електричні мережі. Білл Гейтс, голова корпорації «Майкрософт», порівняв Інтернет з «електронною нервовою системою, яка має можливість миттєво реагувати на будь-які зміни в навколишньому світі та аналізувати ситуацію, допомагаючи людям приймати швидкі та правильні рішення». Як говорив Альфред Шнітке: «Усі найбільш страшні, жахливі події в історії людства пов’язані з новим… Усякий імпульс до нового завжди і творчий, і реакційний. Його неможливо просто привітати як принцип нового і в тому числі хорошого. Нове — це і хороше, і погане; яким воно стане, залежить від людей, які візьмуть це нове». Між іншим, прогрес часто ставав причиною побоювань. Так, давньогрецькі купці були засуджені Сократом, коли вони вперше доставили в Афіни з Єгипта папір. Сократ заявив, що використання паперу призведе до зменшення значення особистісного спілкування, розриву людських взаємовідносин і заміни суспільних комунікацій менш бажаним і потенційно небезпечним особистим спілкуванням. Виникла необхідність у розробці рекомендацій, виконання яких дало б можливість використовувати ПК та Інтернет не тільки для успішної навчальної діяльності, а й для виховної мети. Будь-яка нація, яка піклується про своє майбутнє, сьогодні не може не допомагати своїм школам у придбанні ПК та отриманні доступу до мережі Інтернет. Основні інструменти інформаційних технологій століття вже не є іграшкою для дітей. Це осмислена необхідність і реальність наших днів. За словами колишнього віце-президента Сполучених Штатів Альберта Гора, «до 2000 р. у США 60 % усіх професій повинні використовувати інформаційні технології». Але це вміння необхідно відпрацьовувати до того, як людина буде шукати собі роботу, тобто у школах і ВНЗ. На мою думку, використання ПК не повинне обмежуватись навчанням у комп’ютерних кабінетах. Унаслідок того що спільна робота учнів різних країн, які вчаться у проектах, здійснюється за допомогою електронної пошти та телеконференцій, використання нових комп’ютерних технологій у навчанні стає не модою, а необхідністю. Адже не секрет, що в цей час застосування комп’ютерів у школі часто стає справою престижу. Але при цьому забувають, що спроби вставити ЕОМ у традиційну систему уроків не увінчалися успіхом. Потрібна система освіти, при якій основним буде не розвиток технічних навичок користування комп’ютером (хоч і це необхідне), а формування інформаційної культури. Ми повинні активніше залучати інформаційні технології в навчальний та виховний процес, використовуючи світові знання. Використання Інтернет у роботі з дітьми можливо викласти в таких десяти пунктах: - Використання електронної пошти. - Пошук у мережі необхідної інформації. - Створення власних шкільних веб-сторінок. - Розсилання і/або знімання централізовано підготовлених значущих, загальнонеобхідних матеріалів (нормативних документів, інформації із семінарів і конференцій тощо). - Обмін тематично організованим досвідом та ідеями (методичні розробки, галереї виробів, удосконалення технологій тощо). - Освітні FAQ (відповіді на типові запитання). - Взаємне консультування. - Організація конференцій у мережі. - Отримання («скачування») програм, публікацій, книг. - Спільні проекти школярів і вчителів різних шкіл, у тому числі з різних країн, із різноманітних тем. Ми маємо великий обсяг можливої роботи! Але… Але біда в тому, що у своїй масі загальноосвітня школа ще не готова до його реалізації. Тому розмова про віртуальність освіти зовсім не передчасна. Якщо цілеспрямовано готуватись у школах до використання останніх досягнень у галузі інформаційних технологій, можливо, удасться знайти в наслідках їх застосування значно більше плюсів, ніж мінусів. Час випереджає наші звички та прив’язаність, але його неможливо зупинити. Досвід роботи показує, що мережа Інтернет може успішно використовуватись у методі проектів. Як відомо, він доволі поширений у курсі «Технологія» у зарубіжних країнах, хоч і викликає поки що багато труднощів у правильній змістовній і методичній реалізації. В якості прикладу можна назвати обговорення ідей, малюнків, ескізів, технологій тощо. При цьому той, з ким ведеться обговорення, може вносити свої корективи, даючи інформацію в різноманітній формі (текст, графіка, фото, аудіо, відео тощо). Зрозуміло, для реалізації такого діалогу необхідні визначені умови, як технічні, так і організаційні. Наразі хочеться поділитись доробками зі створення електронних технологічних карт учнями школи у межах виконання проектів. Для проведення цієї роботи в основному залучаються учні, які володіють початковими навичками роботи з ПК, домашня цифрова фототехніка або мобільні телефони з функцією фото. Створені технологічні карти в подальшому використовуються з навчальною метою, коректуються, служать стартом для виконання проекту та започаткування самих проектів. Учні отримують чітку мотивацію вивчення ПК і програмних ресурсів. Найпростіші технологічні карти виконуються з допомогою Microsoft Word. Прикладом служить технологія виготовлення кухонної дошки з раціональним використанням деревини. У даному випадку фотографії виконані за допомогою мобільного телефону. Простішими у виготовленні, але цікавішими у використанні є технологічні карти-шаблони, які в подальшому використовуються для виконання графічних робіт. Іноді для презентації проекту з допомогою Microsoft Рublisher виготовляються публікації. У 8–9-х класах для створення технологічних карт і презентації проектів також використовується Microsoft Power Point. Аналізуючи учнівські роботи, хочеться виділити технологічну карту одного учня, виготовлену за допомогою Macromedia Flesh Player 7. На мою думку, найкращим форматом сукупності знань сучасної освіти може слугувати електронна книга (ebook). Перший випуск створений за допомогою Microsoft Word, другий — за допомогою Macromedia Dreamweaver 8 і скомпільований NATATA eBook Compiler Free. Інформаційна технологія займає особливе місце в системі шкільної технологічної освіти. По-перше, як важливий компонент сучасних технологій — це предмет вивчення. По-друге, інформаційна технологія, і зокрема Інтернет, є інструментом як учителів, які викладають технологію, так і учнів, які її вивчають. У багатьох країнах світу створені спеціалізовані сайти, присвячені технологічній освіті. Діюча переважно в Північній Америці Міжнародна асоціація технологічної освіти (ITEA) підтримує в Інтернет свій сайт, який представляє головний інтерес для професіоналів у галузі технологічної освіти. Сайт містить загальну інформацію про ITEA, про виконаний Асоціацією за підтримки Національного фонду науки й НАСА проект «Технологія для всіх американців», посилання на багаточисленні ресурси Інтернет із проблеми технологічної освіти. Даний сайт — це кращий вхід в Інтернет для вчителів технології Північної Америки (під час верстки журналу згаданий сайт www.iteawww.org змінив адресу на www.iteaconnect.org). Проект «Технологія для всіх американців» (http://scholar.lib.vt.edu/TAA/TAA.html) має свій власний сайт, який містить практичну інформацію для вчителів: інформацію про проект, мету та структуру програми вивчення технології, результати педагогічних експериментів. Не сайті представлені у вигляді Power Point-презентацій доповіді з проблем технологічної освіти. Виданий Міжнародною асоціацією технологічної освіти журнал «Учитель технології» (The Technology Teacher) має в Інтернет на сайті Асоціації як інформацію про паперовий варіант, так і електронну версію, де публікуються важливі статті із паперової версії. Журнал «Технологія і діти», також виданий Міжнародною асоціацією технологічної освіти, призначений для вчителів початкової школи. В Інтернет на сайті Асоціації розташована сторінка із загальною інформацією про журнал. Електронна версія поки що відсутня. «Журнал технологічної освіти» (Journal of Technology Education) має повну електронну версію (http://scholar.lib.vt.edu/ejournals/JTE/). Це серйозне науково-методичне видання представляє великий інтерес для всіх спеціалістів технологічної освіти. За обсягом і рівнем публікацій він є найбільш авторитетним виданням у галузі технологічної освіти. «Резюме навчальних програм» (Curriculum Brief) — це повторне видання для вчителів технології, в якому наводяться конкретні приклади реалізації курсу технології в загальноосвітній школі. В Інтернет на сайті Асоціації розташована сторінка із загальною інформацією про видання. Електронна версія поки що відсутня. За підтримки Міжнародної асоціації технологічної освіти доктор Пол І. Пост (Dr. Paul E. Post) із державного університету Огайо підтримує «Банк програмного забезпечення для технологічної освіти» (Technology Education Software Bank — http://ed1.eng.ohio-state.edu/). Шкільний учитель Стів Мікулскі (Steve Mikulski) з американського штату Меріленд створив свій власний сайт «Лабораторія технологічної освіти» (The Technology Education Lab), присвячений технологічній освіті (www.techedlab.com). Основна мета лабораторії — допомогти вчителю-практику у проведенні занять із технології. Сайт має багаточисленні посилання на ресурси Інтернет. Цікава сторінка «Питання технологічної освіти», розміщена на сайті коледжу Нью Джерсі. Вона може бути корисна студентам і молодим викладачам технології (www.trenton.edu). На сайті «Фокус на технології…»... (Focus on Technology Web Connection — (www.iris.org) розміщена колекція посилань на сайти різних фірм, які працюють у галузі комунікацій, будівництва, промисловості, транспорту тощо. У США діє Асоціація школярів, які вивчають технологію (Technology Student Association) і підтримують свій сайт (www.tsawww.org). Асоціація об’єднує більше 100000 школярів початкових, середніх і старших класів із 2000 шкіл 45 штатів і підтримується викладачами, батьками та лідерами бізнесу, які вірять у необхідність технологічно грамотного суспільства. На сайті розміщена інформація про загальнонаціональні змагання з технології (більше 50-ти конкурсів), конференції школярів, проект Асоціації «Велика технологічна пригода» для учнів початкових класів і дитячих садків тощо. У Великій Британії, яка має найдавніші традиції в галузі викладання дизайну та технології, основним «місцем зустрічі» вчителів технології в Інтернет є «Каталог технологічної освіти» (Technology Education Index — www.technologyindex.com). Значна частина обсягу інформації відведена комерційній рекламі й опису запропонованих для технологічної освіти книг, іграшок, навчального обладнання та різних наборів, є електронний магазин. Крім того, на сайті розміщений опис кількох реальних шкільних проектів, зв’язки з корисними для вивчення окремих розділів курсу технології та дизайну ресурсів Інтернет, довідник учителя технології, навчально-методичні матеріали, добре структурований, анотований список ресурсів Інтернет, пов’язаних із технологічною освітою. Електронний журнал «Технологія в освіті» (Technology in Education — www.technology-in-education.co.uk) присвячений питанням викладання природничих наук, дизайну й технології, включаючи вивчення бізнесу, ручної праці, домашньої економіки та інформаційних технологій. На сайті розміщена в основному реклама навчального обладнання для вивчення дизайну й технології, інформація про події в галузі технологічної освіти. Salford University підтримує спеціальний сайт «Дизайн і технологія…» (Design & Technology Times Online) для викладачів технології, школярів, студентів — майбутніх викладачів технології та зацікавлених батьків (www.salford.ac.uk/d&t-times). Сайт «Зошит із технології» (Technology Workbook — http://members.aol.com/ dtstaidan/info.htm) розроблений учителями технології однією з англійських шкіл (St. Aidan’s Church of England School in Harrogate). Він представляє собою гіпертекстовий довідник із технології для вчителів і школярів. На лондонському сервері розміщений сайт «Глобальный кампус» (www. camus.ort.org). На ньому представлені ресурси для вивчення інформаційних технологій (Do I.T.), інформація про проведення навчальних курсів, місце для дискусій. В Австралії (штат Вікторія) Асоціація технологічної освіти підтримує сайт (www.magic.edfac.unimelb.edu.au/teav), який має багато практичних порад викладачам технології, опис і форми замовлень літератури та методичних матеріалів. У Новій Зеландії Асоціація технологічної освіти підтримує свій сайт (www.sunsite.net.nz/orgs/tenz/), на якому знаходяться великі ресурси для методистів і викладачів шкіл. Програма вивчення технології та методичні матеріали представлені на сайті (www.minеdu.govt.nz) міністерства освіти. В Ізраїлі на сайті (www.ort.org.il/ru/) можна знайти опис проектів, розроблених підручників з технології, дистанційну школу. Значна частина матеріалів представлена англійською мовою. Особливу увагу хочеться звернути на російськомовні Інтернет-ресурси, які в основному я використовую у своїй роботі. Найбільшої уваги вчителя-практика заслуговує сайт м. Нарви www.lobzik.pri.ee. Матеріали гарно структуровані та буквально кожного дня оновлюються, постійно викладаються тематичні та святкові добірки робіт дітей і дорослих. Добре продуманий розділ «Готові вироби». Сюди потрапляють вироби, які мають опис технології виготовлення із фотографіями й обов’язкове заархівоване креслення. На ресурсі багато посилань на матеріали з Фінляндії, Прибалтики, Росії. Є можливість обговорити хвилюючі проблеми вчителя та результати різноманітних конференцій. Робота «Гагаріна» заслуговує і уваги, і поваги. Є хороші роботи й на сайті майстерні Домашкевича (www.zone.ee/trudovik/ index1.htm). Усі вироби посортовані для 5–9-х класів. Єдиний недолік, що сайт рідко оновлюється. Щоб краще орієнтуватись у ресурсах Інтернет, довелося створити каталог «Веб-гід». Він не є завершеною роботою й постійно оновлюється. Свої побажання та зауваження надсилайте на адресу oleg_bios@ukr.net — поштова скринька автора. Відсутність ПК на робочому місці та обмежений доступ до мережі Інтернет зумовили створення електронної інформаційно-технічної бібліотеки «BIOS». Це довготривалий проект, який під своїм началом об’єднав учнів, батьків, друзів та, на жаль, за межі школи не вийшов. Для організації бібліотеки створена рекламна презентація, адаптована до шкільного віку. Усі матеріали, а це близько 10-ти гігабайт, посортовані за розділами й можуть бути використані автономно на магнітних та оптичних носіях у шкільних або домашніх умовах. Для мобільного варіанту бібліотеки я підготував спеціальну інструкцію. Оскільки багато матеріалів потрапляють у вигляді електронних книг (близько тисячі), то виникла нагальна потреба виділити аналогічний розділ і поділити його на категорії. Книги природничого, технічного напряму і зберігаються у форматах: a) PDF (Portable Document Format); b) DjVu (дежа-вю); c) CHM (Compiled HTML). Кожний з них має свої недоліки та переваги. Найкращим джерелом для «скачування» літератури є російський сайт. Прийоми та правила «скачування» викладені просто й доступно. Ресурс створений недавно, але має солідний обсяг словників, довідників, фахової літератури та періодики. Технічна література англійською мовою іноді подана так доступно, що моє незнання згаданого не є перешкодою для пізнання. За минулий рік мною було опрацьовано технічної літератури більше, ніж за всі попередні роки, узяті разом (школу під’єднали до мережі Інтернет). Доступність і новизна не зрівняються з «паперовою» бібліотекою. Наприклад, не можу не похвалитись довідником літаючих апаратів світу за 2005 р. (у США він коштує $800). Проведений аналіз матеріалів Інтернет, які супроводжують технологічне навчання школярів, показує, що вони можуть бути використані для реалізації таких задач: 1. «Паблісіті» організацій технологічної освіти. 2. Реклама фірм-виробників навчального обладнання, підручників і програмного забезпечення. 3. Інформація про події в галузі технологічної освіти, проекти. 4. Публікація директивних і навчально-методичних документів для вчителів технології. 5. Публікація наукових і методичних матеріалів у галузі технологічної освіти. 6. Обмін досвідом викладачів технології. 7. Публікація допоміжних матеріалів для школярів, зокрема з описами проектів. 8. Допомога в пошуку інформації (посилання на інші ресурси Інтернет). Автору не відомий жоден український сайт, який вирішує подібне коло проблем. Правда, є «Острів знань». Потрібні координація роботи викладачів технології, обмін досвідом, інформування вчителів про новини технологічної освіти в зарубіжних країнах, допомога школярам у вивченні технології, залучення спонсорів до фінансування програм розвитку технологічної освіти в Україні не менше, а навіть більше, ніж у більшості країн світу. А недостатність ПК і повальне незнання англійської мови тільки збільшують прірву між українським і світовим педагогічним суспільством. Однією з міжнародних програм, що використовує нові інформаційні технології, із заснованих на ідеях проектного методу, є освітня програма I*EARN (International Education and Resource Network), що підтримується в Україні фондом «Відродження» та Ресурсно-методичним центром «Сучасна школа». Спільна робота в цій програмі учнів і вчителів різних країн базується на використанні електронної пошти та телеконференцій. I*EARN не націлена на підтримку конкретних шкільних курсів, надаючи своїм учасникам можливість самостійно обирати теми й організовувати їх проведення в найрізноманітніших конференціях. Тому й девізом I*EARN є слова: «Через телекомунікації та I*EARN молодь змінить світ на краще». Унаслідок того що спільна робота учнів різних країн, які вчаться у проектах I*EARN, здійснюється за допомогою електронної пошти та телеконференцій, використання нових комп’ютерних технологій у навчанні стає не модою, а необхідністю. Адже не секрет, що в цей час застосування комп’ютерів у школі часто стає справою престижу. Але при цьому забувають, що спроби вписати ЕОМ у традиційну систему уроків не увінчались успіхом. Потрібна система освіти, при якій основним буде не розвиток технічних навичок користування комп’ютером (хоч і це необхідне), а формування інформаційної культури. Збільшення кількості складної техніки у школах підвищує відповідальність викладачів, збільшує вимоги до їх кваліфікації. Тому виникає найсерйозніша проблема — ставлення вчителя до впровадження новітніх інформаційних технологій. Процес інформатизації освіти буде успішним тільки за умови гуманістичної орієнтації, що враховує інтереси як школи, так і кожного учня. Робота з комп’ютером повинна давати задоволення та радість творчості. Не технологія полегшує або утруднює роботу, а спосіб її застосування. МЕТОД ПРОЕКТІВ — ТЕХНОЛОГІЯ ОСВІТИ XXI СТОЛІТТЯ Метод проектів — це остання ланка в розвитку педагогічних ідей від школи навчання, з нерухомим сидінням за партою, зубрінням та омертвінням, школи із загнузданням дитячої життєрадісності, постачальника «оболванених» людей, за висловом Л. Н. Толстого, — солдат і слухняних чиновників, — до вільної школи життя та дій — необхідного придатку індустріальної держави… Словом, уся шкільна процедура підлягає корінній перебудові, її серцевиною є вже не пасивне засвоєння знань і навіть не живий самостійний експеримент, а акт свідомої цілеспрямованості та жива діяльність у досягненні намічених цілей. С. Тюрберт Підготовка учнів до життя в сучасному світі, розвиток у них навичок творчого застосування знань, підтримка принципу самодостатності, розвиток звички до навчання протягом усього життя є цінностями, які професіонали всього світу намагаються вплести в канву системи державної освіти. Тільки це об’єднує нас, незалежно від того, який предмет ми викладаємо й у якій країні живемо. Переосмислення мети загальної середньої освіти й розширення кола учасників навчального-виховного процесу повинне привести нас до розуміння того, що відповідальн за освіту стає все суспільство в цілому: батьки, учителі, громада, політичні сили, працедавці, засоби масової інформації, митці. Сьогодні їх роль не до кінця визначена й не до кінця ними усвідомлена, а це є необхідною умовою для встановлення партнерства та налагодження дійсної взаємодії між усіма зацікавленими сторонами. Нас чекає адаптація загальної середньої освіти до реалій світу, який постійно змінюється. Беручи участь у цьому процесі, ми повинні розуміти, що загальних однакових для всіх рішень не існує, як не існує можливості перейняти будь-чий досвід без урахування особливостей конкретної навчальної установи та конкретної дитини. Оволодіння загальною культурою, яка включає гуманістичну, наукову й технологічну складові, дозволить школярам визначити свою особисту та соціальну ідентифікацію, зрозуміти світ, адаптуватись у ньому та взяти участь у його житті. Мова йде, зрозуміло, не про спробу зробити з усіх молодих людей учених чи спеціалістів, а про те, щоб дати їм знання, уміння та сприяти формуванню творчого мислення, що дозволить їм стати освіченими користувачами, які зможуть «приручати» складну техніку, домінувати над глобальною технологізацією, бачити позитивний внесок індустрії в життя людини та розумно визначати межі прогресу. Іноді цей підхід визначають як «навчання функціональній науковій і технологічній грамоті всіх». Сучасна система освіти має багато різних проблем. Найважливішими з них є прискорення й непередбаченість економічного та технологічного розвитку. Це виклик освіті, тому що історично всі системи освіти були створені так, щоби підготувати молодих людей та адаптувати їх до існуючого суспільства. Сьогодні ми повинні готувати молодь до життя в такому суспільстві, яке в даний момент ми навіть не можемо собі уявити. Друга проблема — це ринок праці, де наявність, і тим більше — збереження роботи, більше не гарантується. Саме ринок вимагає в доповнення до основної освіти безперервного підвищення освітнього рівня протягом усього життя. І врешті-решт третя проблема — це небезпека розшарування великих груп населення через безробіття внаслідок економічної та соціальної кризи. У доповнення до перерахованих проблем не можна не назвати й питання, пов’язані з охороною навколишнього середовища. Розглядаючи освітні цілі молодого покоління, можна припустити, що система освіти повинна бути спрямована на підготовку громадян, а не бути фактором економіки. Ніякий диплом більше не гарантує зайнятості, якщо він не доповнений талантом творчого мислення та спілкування. Багато молодих людей кидають школу, не маючи ні найменшого уявлення про характер тих вимог, які будуть перед ними поставлені у професійному житті, про те, що від них вимагаються вміння працювати у групі, наявність командного духу та здатність до ризику, що особливо будуть поціновуватись почуття відповідальності й особиста дисципліна, ініціативність і зацікавленість, творчий підхід, професіоналізм, здатність до саморозвитку, відчуття суперництва, патріотизм. Система освіти повинна стати більш гнучкою, інтенсивніше використовувати контакти між різними навчальними дисциплінами, а також давати можливість набуття ключових компетенцій, пов’язаних з розвитком мислення, до аналізу та синтезу з наявністю власної точки зору, керувати прийняттям рішень у групі, з навичками колективної роботи, яка не заважає розвитку індивідуальних здібностей, із прагненням володіти новими технологіями, у тому числі й у галузі письмової комунікації. Перед усе більшою неоднорідністю школярів, переосмисленням цілей середньої освіти, різноманітністю навчальних програм, методів роботи та оцінки, перед зростаючою автономністю закладів необхідно констатувати, що викладач із вузьким технократичним мисленням та однопредметним набором знань і навичок не може серйозно претендувати на виконання завдань, які, за загальною думкою, ускладнились і стали більш комплексними. Учитель праці повинен стати лідером, а не ментором. Для цього необхідно: • заохотити учнів до процесу вирішення проблем, використовуючи при цьому основні наукові методи і в першу чергу метод контролю якості навчання; • поділитися з учнями інформацією, яка сприяє виникненню мотивації до творчої діяльності, усвідомлюючи, що при педагогічному підході «зверху вниз» рідко виникає бажання вчитись; • розвивати вміння й навички вирішення проблем, конфліктних ситуацій, проявляючи при цьому велику терпимість і повагу до інтересів інших у ситуації, яка склалася, забезпечити систематичну та постійну взаємодію всіх членів команди (групи, класу) у загальній справі; • учитись бути більш схожим на тренера команди, ніж на господаря кабінету трудового навчання, особистим прикладом показувати, якими якісними характеристиками повинні бути наділені сучасні люди, уміти слухати, дати самостійність і дозволити ризикувати, проявляючи при цьому справедливість і розуміння. Метод проектів… Багато сказано, ще більше написано, але лише два ресурси в Інтернет виклали практичний результат свого досвіду (шкільні сайти школи с. Большеговка та с. Мельніково, Росія). Не густо…, а українського — жодного. Реалізація методу на практиці — важка робота, яка залежить від багатьох чинників. - Належна оцінка роботи вчителя Я не помилково поставив цей пункт на перше місце. Уведення методу проектів — це важка праця. Для досягнення необхідної якості вона потребує значного обсягу часу. Самостійна серйозна робота і час — це дві найбільш важкі перепони, які стоять на шляху методу проектів і вдосконалення якості технологічної підготовки. Метод проектів потребує захисту перед багатьма небезпеками, які виникають у сфері освіти. Система освіти та організація навчального процесу є консервативними по своїй суті. Велика частина вчителів відчувають себе найбільш комфортно в тій ситуації, яку вони знають і до якої звикли. Але зупинка в удосконаленні навчального процесу в той час, як соціально-економічна сфера знаходиться в постійному розвитку, є рецептом, який веде до поразок. Щоб метод проектів працював, необхідні довготривала зацікавленість і підтримка в цій справі з боку адміністрації школи. Багато починань у процесі роботи над методом проектів призупиняються, тому що керівники закладів повертаються до традиційних шляхів керування. Така позиція може легко призвести до втрати інтересу, до скептицизму, а також до впевненості, що неможливо що-небудь змінити. - Матеріальна база майстерні У зв’язку з реформуванням трудового навчання необхідно переосмислити підходи у вирішенні проблеми забезпечення шкільних майстерень матеріалами та обладнанням. Є й інший вихід, більш гуманний і не безнадійний, — залучати батьківські комітети, організовувати дні відкритих дверей для батьків-чоловіків. Треба відступити від «страусиної» позиції: батьки покладаються на школу (державне забезпечення), адміністрація школи на вчителя, а вчитель на учнів. Правда, деякі школи (особливо ліцеї, гімназії) розрубали гордіїв вузол, виключивши з навчального плану трудове навчання, креслення. Так, наша держава не виготовляє шкільного верстатного обладнання. Риторичне запитання «Чому!?!?». Чому б не взяти приклад із країн Балтії, які зуміли вирішити проблему з механічними лобзиками, на базі яких виготовляються чудові проекти, у тому числі 3D-пазли; з верстатами з формування пластмас, на базі яких формують корпусні деталі моделей, тощо. Лише за цей рік Естонія поставила у свої школи дев’ять CNC-верстатів (верстати із ЧПУ на базі звичайного ПК). Виникає запитання: «А хто в нашій країні займається цими проблемами?». - Освіта та методична готовність учителя - Здатність і можливість до самоосвіти, формування та обміну знань Хороша теорія — це теорія, утілена у практику. Тому необхідно якісно підготувати теоретичну та практичну базу. На мій погляд, підготовку слід розпочати зі створення технічної бібліотеки, в яку ввійдуть: веб-гід, фотографії виробів, технологія виготовлення, креслення, ескізи або фото альтернативних робіт, інструкції з техніки безпеки, критерії оцінювання, елементи проектної папки, програмні ресурси тощо. Це буде та стіна, від якої успішно візьмуть старт школярі. У нашій школі створений інформаційно-технічний центр «BIOS». Він фізично розташований у кабінеті інформатики, що створює велику проблему у використанні школярами технологічних ресурсів. Якщо у школі проблеми з ПК, то не найкращий, але все ж таки вихід — це створення альтернативних паперових джерел знань (альбоми об’єк | |
| Переглядів: 32493 | Коментарі: 1 | Рейтинг: 2.9/13 |
| Всього коментарів: 0 | |
Новинки
Пошук
Друзі сайту
